Рівненський державний гуманітарний університет Реферат на тему: Виконав студент ФТФ групи ФТТ-51 Скібко В.О. Рівне- 2001 р. Зміст 1. Функції та основні параметри сучасної сімї 2 2. Типологія сімей 7 3. Напрями та зміст соціально-педагогічної роботи з проблемними сімями 10 1. Функції та основні параметри сучасної сімї Сімя - це соціальна група, яка складається з чоловіка та жінки, котрі перебувають у шлюбі, їх дітей (власних або прийомних) та інших осіб, поєднаних родинними звязками з подружжям, кровних родичів і здійснює сою життєдіяльність на основі спільного економічного, побутового, морально- психологічного укладу, взаємної відповідальності, виховання дітей. Сімя завжди виступає моделлю конкретного історичного періоду розвитку суспільства, відображає його економічні, моральні й духовні суперечності. Отже, сучасні економічні перетворення, демографічні проблеми, криза в політиці, культурі - все це відбивається на життєдіяльності сучасної сімї, при цьому поглиблюється її дезорганізація. Сімя як соціальний інститут перебуває у стані гострої кризи, що, звичайно, негативно впливає на виконання нею основних функцій, тобто на життєдіяльність сімї: матеріально-економічне забезпечення, житлово- побутові умови. Це, в свою чергу, створює певний морально-психологічний клімат, який впливає на духовність сімї, виховання дітей, організацію вільного часу членів сімї. В особливо складних умовах у період кризи опинилася молода сімя, яка визначається як соціальна група, у якої вік чоловіка та жінки або одного з них не перевищує 28 років. В Україні налічується 10,3 млн. молоді (віком від 15 до 28 років), що становить 19,1 відсотка загальної кількості населення. В країні мешкає 2 млн. 400 тис. молодих сімей, в яких народжується 80 відсотків усіх народжуваних в Україні дітей. Тобто 46,6 відсотка молодих людей перебувають у шлюбі, і хоча статистика недосконала і не встигає за кількістю розлучень, можна сказати, що 50 відсотків молоді перебуває в шлюбі (або була в шлюбі). Є молодь, яка готується до шлюбу. Отже, питання шлюбно-сімейних відносин хвилюють молодь: як підготуватися до шлюбу, як обрати супутника життя, як одружитися, зберегти сімю, запобігти сімейним чварам, як виховувати дітей та ін. Перед молодою сімєю стоять особливо гострі проблеми матеріально- економічного та житлово-побутового характеру. Невизначеність майбутнього, незайнятість у сфері суспільного виробництва, нестабільність заробітків, непідготвленість до сімейного життя та виживання у таких умовах негативно позначаються не лише на демографічній ситуації в Україні, а й на внутрісімейних процесах, характері взаємостосунків членів сімї, її стосунків з оточуючим середовищем, вихованні дітей, організації вільного часу. Державна політика, спрямована на підтримку молодої сімї, знайшла своє вираження у Законі про сприяння соціальному становленню і розвитку молоді в Україні, галузевій програмі Мінмолодьспорту України щодо поліпшення становища молодих жінок, сімї, завдяки якій передбачається здійснити заходи, спрямовані на поліпшення становища молодої сімї, її соціальний захист. Ці завдання реалізуються за допомогою соціальних служб для молоді, створених на початку 90-х років. Розглянемо кожну функцію сімї та визначимо, як сучасна сімя справляється з її виконанням. Матеріально-економічну функцію сім (становлять її бюджет, організація споживчої діяльності, участь у суспільному виробництві, здобуття професії, відновлення втрачених на виробництві сил. Сімя повинна брати участь у суспільному виробництві, здобувати професію, заробляти собі на життя, на відновлення втрачених на виробництві сил. Чи може сучасна сімя ефективно виконувати цю функцію? Як свідчать дані соціологічних досліджень (4), переважна більшість сімей має життєвий рівень нижче прожиткового мінімуму; більше 50 відсотків цих сімей перебувають за межею бідності, а прибуток молодої сімї удвічі нижчий за необхідні потреби. Крім того, чимало молодих людей не зайнято або не повністю зайнято у системі суспільного виробництва внаслідок його кризового стану, скорочень, має нестабільні заробітки. Тому, щоб утримувати сімю, люди змушені займатися так званою комерційною діяльністю. Особливо важко сімям, які виховують малих дітей, неповним, багатодітним сімям. Ці явища стають причиною зубожіння сімей, що позначається на здоровї членів сімї, їх інтелектуальному розвитку, а в майбутньому -на розвитку суспільства, генофонді країни. Житлово-побутова функція - це забезпечення сімї житлом, ведення домашнього господарства, організація домашнього побуту. Ця функція тісно повязана з попередньою. За даними соціологічних досліджень (4), лише 5-7 відсотків молодих сімей, що беруть шлюб, забезпеченні власним житлом. Через 5 років спільного проживання власне житло мають 23 відсотки молодих сімей, інші або проживають з батьками, або наймають (48,5 відсотка) окрему квартиру чи кімнату в гуртожитках (особливо це стосується студентської сімї). Молоді сімї навіть не мають чітких перспектив щодо одержання житла. Усі ці негаразди негативно позначаються на організації домашнього побуту і загалом - на мікрокліматі сімї. Отже, в активний період життя, сприятливий для здобуття професії, вдосконалення професійних якостей, народження та виховання дітей, молода сімя не має належних економічних та побутових умов для свого становлення, нормального розвитку та виховання здорового покоління. , Репродуктивна (демографічна) функція сім "і полягає у відтворенні життя, продовженні людського роду, тобто в народженні дітей. Мається на увазі відтворення не тільки кількісне, а й якісне (народження фізично і психічно здорового покоління, без біологічних і психічних аномалій). Як відомо, для відтворення населення та його природного приросту кожна сім я повинна мати двох-трьох дітей. Статистичні дані свідчать про те, що особливістю сучасної молодої сімї є її малодітність (більшість сімей, десь біля 52 відсотків, має одну дитину), бездітність, відкладання народження дітей на невизначений період. У результаті з 1991 р. в Україні кількість померлих щороку перевищує кількість народжуваних. Наприклад, у 1992 р. кількість народжених в Україні становила 596785, а померлих - 697110. Отже, природний приріст дорівнював - 100325 (3). Тобто населення України має тенденцію до старіння та вимирання. Цей процес торкнувся й сільської місцевості, де раніше в сімях налічувалося двоє-троє, а то й більше дітей. Нині більшість сільських сімей також має лише одну дитину. Отже, скрутні матеріально-економічні та житлово-побутові умови існування молодої сімї негативно відбиваються на відтворенні населення України, що в свою чергу через певний час справлятиме негативний вплив на загальний розвиток суспільства: не вистачатиме робочих рук, спостерігатиметься недостатній розвиток науки, подальше зменшення кількості населення тощо. Складність ситуації, у якій перебуває зараз молода сімя, негативні явища, що мають місце в молодіжному середовищі (алкоголізм, наркоманія, захворювання, що передаються статевим шляхом) позначаться і на якісному відтворенні населення. Комунікативна функція сімї передбачає створення сприятливого сімейного мікроклімату, необхідного для психічно-емоційного відтворення сил членів сімї, внутрісімейного спілкування подружжя, батьків і дітей, сімї та оточуючого мікро- і макросередовища, а також її спілкування з духовними та інтелектуальними надбаннями суспільства (засоби масової інформації, література, мистецтво тощо). Психологічний клімат сімї -це стійкий емоційний настрій, результат особливостей і якості взаємостосунків членів сімї. Психологічний клімат сімї може змінюватись і залежати від самих членів сімї. Він може бути сприятливим, несприятливим (конфлікти, сварки, знервованість), суперечливим (чи то повна злагода, чи то сварки). Характерні ознаки сприятливого сімейного мікроклімату - згуртованість членів сімї, доброзичливість, почуття захищеності, терпимість, взаємна повага, взаємодопомога, чуйність, співчуття, прагнення допомагати один одному, співпереживання, відповідальність за сімю та кожного її члена. Велике значення для психологічного клімату сімї має внутрісімейне спілкування. Сімейний мікроклімат, на який впливають стійкий позитивний емоційний настрій, взаєморозуміння, доброзичливість, позначається на настрої членів сімї, загальному стилі їхнього життя. У такій сімї наявне бажання разом проводити вільний час, віхідні дні, відпустку. Вона відкрита як для внутрісімейного (між подружжям, подружжям і дітьми, подружжям і батьками), так і для позасімейного (з друзями, сусідами, знайомими) спілкування, створює душевний комфорт, рятує від нервових перевантажень. Знервованість, відсутність побутових вигод, постійна роздратованість, грубість, сварки, чвари, піклування лише про власний комфорт, відсутність милосердя у членів сімї призводять до негативного емоційно-психологічного мікроклімату. Такі життєві умови подружжя, а також дітей зумовлюють депресивні стани, емоційне перенапруження, дефіцит позитивних емоцій, стресові ситуації. До останніх можуть призводити невміння раціонально вирішувати матеріально-економічні та житлово-побутові проблеми, сексуальна дисгармонія, конфліктність, що прогресує на основі алкоголізму, аморальної поведінки, наявності у членів сімї таких якостей особистості, як ревнощі, надмірна образливість, егоїзм, небажання поступатись власними інтересами, зручностями заради ближнього. Останнім часом у сімях, особливо молодих, спостерігається багато розлучень. В умовах соціально-психологічного стресу молодь по суті не підготовлена ні морально, ні матеріально до створення сімї, не бажає мати дітей. За статистичними даними, в Україні розпадається кожний другий-третій шлюб. Проте в окремих регіонах процес розлучень має свою специфіку. Наприклад, у Житомирській області у 1-4 місцях 1994 р. розпалося 80 відсотків шлюбів, у Криму - 65,5 відсотка, на Кіровоградщині розпадається третина молодих сімей, які живуть разом до пяти років; у Донецькій області за останні 2 роки зареєстровано 82298 шлюбів, а розпалося за цей період - 54193. Така ж картина спостерігається на Полтавщині та в інших регіонах України, причому цифри постійно зростають. Крім того, стали поширеними деформовані шлюбно-сімейні процеси: молодь не хоче офіційно реєструвати шлюб, народжувати дітей, відкладаючи це до кращих часів. Усі ці явища призводять до зростання кількості позашлюбних дітей серед дуже молодих матерів. Їх в Україні народилося у 1993 р. 13,0 відсотків у містах і 12,8 відсотка - у селах. Отже, зростає кількість дітей народжених поза шлюбом, в тому числі у неповнолітніх матерів. Збільшується кількість неповних сімей, діти у таких сімях не мають належного матеріального забезпечення. Крім того, виховання дитини одним з батьків, переважно матірю, негативно відбивається на формуванні особистості як хлопчика, так і дівчинки (2). У нормальній, благополучній сімї всі проблеми, як правило, мають раціональні способи розвязання, не зачіпаючи інтереси будь-кого з її членів: кожний має свої свободи, можливості задовольняти власні потреби. Дезорганізація шлюбно-сімейних відносин призводить до зниження соціальної активності людини, позначається на її працездатності, погіршує стан психічного та фізичного здоровя, негативно впливає на процес сімейного виховання, збільшує кількість дитячих захворювань, сприяє появі важковиховуваності, формуванню ранньої девіантної поведінки, невротичних, психосоматичних розладів, збільшенню суїцидних вчинків. Розпаданню шлюбів сприяють не тільки складні матеріально-економічні та житлово-побудові умови сімї, а й медично- соціальна, соціально- психологічна і психолого-педагогічна непідготовленість молоді до сімейного життя, невміння раціонально розвязувати сімейні проблеми і запобігати конфліктним ситуаціям, відсутність правових, юридичних, медичних, економічних, сексологічних, наркологічних і психолого-педагогічних знань, необхідних для молодого подружжя. Виховна функція полягає у передачі дітям дорослими членами сімї соціального досвіду. Правильне сімейне виховання розвиває здібності, здрові інтереси та потреби дитини, формує правильний світогляд, позитивне ставлення до праці, сприяє прищепленню гуманних моральних якостей, розумінню необхідності дотримуватися правових і моральних норм життя, поведінки, що сприяє розвитку фізичної досконалості дітей, зміцненню їхнього психічного здоровя, виробленню навичок санітарно-гігієнічної культури. Ця функція - одна з найважливіших. Її мета - передати підростаючим поколінням у процесі входження в систему суспільних відносин соціального досвіду, знань, орієнтацій, норм і ролей, умінь і навичок, необхідних для моральної життєдіяльності. Успіх виховання залежить від виховного потенціалу сімї, який у свою чергу залежить від її матеріальних і побутових умов, чисельності та структури сімї, взаємостосунків, які складаються між всіма членами родини, особистого прикладу батьків, їх педагогічної культури, специфіки самого процесу сімейного виховання. Соціальна ситуація, у якій перебуває сучасна молода сімя, призводить до того, що, виховуючи дітей, батьки стикаються з цілим рядом проблем. Зважаючи на те, що суспільством ставиться завдання посилити сімейне виховання, школа та соціальні служби мають допомагати сімї у створенні нормальних психолого-педагогічних та емоційно-моральних умов для повноцінного виховання дітей, розвитку їхніх пізнавальних інтересів, фізичного удосконалення, нормального спілкування з батьками та іншими членами сімї, у набутті батьками умінь, необхідних для вирішення складних проблем сімейного виховання. Вимога сучасного суспільства поліпшити якість сімейного виховання та підвищити відповідальність батьків за виховання дітей часто стикається з проблемою матеріальної незабезпеченості сімї, зосередженості батьків на пошуках коштів для того, щоб, насамперед, забезпечити їх нормальним харчуванням, одягом, тобто задовольнити фізичні потреби дитини. Внаслідок цього духовний розвиток дитини залишається часто поза увагою батьків, на нього не вистачає вже ні сил, ні часу. Крім того, сімя потребує допомоги і в питаннях спілкування з батьками, родичами, особливо з тими, з якими вона разом проживає. Внаслідок зростання кількості розлучень, нестабільності та деформації шлюбу соціальної допомоги потребують сімї, які не в змозі забезпечувати належний рівень сімейного виховання і в яких створюються передумови для негативного напрямку у формуванні особистості дитини. Це так звані неблагополучні сімї, де батьки зловживають спиртним, ведуть аморальний спосіб життя; неповні сімї; сімї, де між батьками, батьками й дітьми мають місце постійні конфлікти; сімї з низьким морально-культурним рівнем батьків; зовні благополучні сімї, тобто сімї, де за нормальних економічно- побутових умов і наявності обох батьків складаються несприятливі умови для виховання дітей внаслідок педагогічної неосвіченості та низької педагогічної культури батьків, причому, педагогічні помилки батьків носять стабільний характер. Тому постає завдання про підготовку батьків до якісного виконання батьківських обовязків. Соціальної, педагогічної та психологічної допомоги потребують також сімї групи ризику, до яких на даному етапі розвитку суспільства ми відносимо багатодітні сімї, одиноких матерів, неповнолітніх матерів, сімї з дітьми-інвалідами, батьками-інвалідами, малозабезпечені сімї. Рекреативна функція сім’ї - це організація вільного часу та відпочинку сімї. Рекреативна діяльність сімї здійснюється в будні й вихідні дні, а також під час відпустки. Вона виконує роль збереження сімї як цілісної одиниці, зміцнює сімю, закріплює кращі традиції, має велике значення у вихованні дітей, емоційному єднанні подружжя. Крім того, ця функція має значення для розвитку інтересів і потреб особистості, виконує культурну роль, формуючи, розвиваючи та виховуючи культурні, моральні й ,ггховні цінності та норми. У стабільній сімї ця функція постійно трансформується й розвивається. У дезорганізованих сімях ця функція по суті руйнується або виконується частково. Це спостерігається і в повсякденному житті, коли члени сімї повертаються додому з роботи. У цей період вільний час сімї призначений для відновлення фізичних, моральних та емоційних сил, витрачених протягом трудового дня. Крім відновлення витрачених сил, людина мусить подбати про свій духовний та інтелектуальний розвиток. І дуже важливо, щоб це стосувалося кожного з членів подружжя і дітей. Під час відпустки майже весь час можна присвятити дозвіллю, що може найбільше сприяти розвитку особистості. Проблема реалізації рекреативної функції молодої сімї полягає в тому, що зараз обмежені умови для раціонального проведення вільного часу. Адже фінансові проблеми, про що ми вже згадували, не дають можливості відвідувати кіно, театри, концерти, виставки, музеї, кафе і ресторани, реалізовувати свої потреби у відпочинку, оздоровлювати сімю в санаторії, будинках відпочинку, на морі, відправляти дітей у літній табір, мандрувати. Найреальніший спосіб відпочинку - поїхати до батьків у село, родичів або знайомих. Отже, сімя має дуже обмежені можливості для духовного розвитку своїх членів. Незадовільні житлові умови сучасної молодої сімї і вимушеність проводити своє дозвілля здебільшого вдома можуть призводити до роздратованості, негативного стереотипу поведінки в сімї. Отже, ми розглянули основні форми життєдіяльності сімї-її функції. Як видно із зробленого аналізу, всі функції між собою тісно повязані. Неможливість виконання сімєю однієї функції веде за собою прорахунки у виконанні іншої функції. Тому для підтримки та розвитку нормальної життєдіяльності сімї необхідна державна політика, яка має бути спрямована на постійне удосконалення умов для реалізації економічного та духовного потенціалу сімї і має прагнути до того, щоб найменша кількість сімей потребувала допомоги, пільг, безкоштовних послуг тощо. Для цього слід постійно стимулювати внутрішні резерви сімї (економічні, демографічні, виховні, рекреативні), а також допомагати реалізувати їх. 2. Типологія сімей Успішність соціальної роботи з молодою сімєю забезпечується завдяки врахуванню типу сімї. Адже кожна сімя, яка належить до того чи іншого типу, має свої типові особливості, а значить потребує різних видів соціальної допомоги, застосування певних форм і методів роботи. Слід зазначити, що у науковій літературі типологія сімей достатньою мірою не розроблена, не визначені основні ознаки, які мають бути покладені в основу визначення типології сімей. Проте визначення типів сімей необхідне для практичної діяльності закладів освіти, соціальних служб для молоді. Ми вважаємо за доцільне визначати типи сімей залежно від функцій, яку виконує сімя. 1 у той же час слід зазначити, що якусь конкретну сімю можна віднести до різних типів, залежно від того, під яким кутом зору вона розглядається. Отже, виходячи з основних функцій сімї, можна назватити такі типи сімей: 1. Залежно від виконання матеріально-економічної функції: • за рівнем матеріальної забезпеченості - бідні, малозабезпечені, забезпечені, багаті; • за професійною приналежністю, освітнім рівнем, віком, ставленням, до релігії та за особливими умовами сімейного життя - сімї робітників, службовців, акторів, вчителів та ін.; студентські сімї; неповнолітніх; баптистів, мусульманів; моряків, космонавтів, висококваліфікованих спортсменів, геологів та ін. 2. Залежно від виконання житлово-побутової функції, за структурою сімї та особливостей проживання: • за складом сімї (структурою): неповні, прості нуклеарпі (батьки і діти), складні (батьки, діти, дідусі, бабусі - у різних варіантах); великі (батьківська пара, декілька дітей зі своїми сімями - три і більше подружніх пар). 3. Залежно від виконання демографічної функції: • за кількістю дітей в сімї: інфертильні (бездітні), однодітні, малодітні (2 дитини), багатодітні (3 і більше дітей до 16 років); • за однорідністю соціального складу: однорідні (сімя складається з представників однакових соціальних прошарків - робітничі сімї, сімї інтелігентів, сімї вчених і т.д.) -їх налічують до 70 відсотків; різнорідні сімї (члени сімї мають різну освіту, професію. У таких сімях у їх членів загальних інтересів менше) за регіональними принципом (міські, сільські); • за тривалістю подружнього життя - сімї молодожонів (до 1 року); сімї з тривалістю подружнього життя від 1 до 3 років; " " " від 3 до 5 років; " від 5 до 10 років; " від 10 до 20 років; " від 20 до 25 років; " від 25 до 30 років; " " " від 30 років і більше. Деякі автори (1) таку типологію розглядають дещо інакше і виділяють етапи життєвого циклу, що враховують тривалість спільного проживання й вік дитини: молоді сімї, сімї з дітьми певного віку, сімї пенсіонерів. В зарубіжній літературі визначаються відповідно такі типи сімей: сімя двокарєрна (чоловік і жінка-професіонали); сімя середнього класу, сімї кольорових (в США), міжнаціональні сімї, сімї безробітних, гомосексуалістів, емігрантів, національних меншин у зоні конфлікту та ін. 4. Залежно від виконання комунікативної функції: • сімї за типом керівництва - гелітарні (рівноправні,-демократичні); авторитарні (підпорядкування одного члена подружньої пари іншому); • за типом юридичних взаємостосунків - побудовані на шлюбних стосунках; позашлюбні (співжиття без оформлення шлюбу); оформлені юридичне, але проживають окремо; • за юридичними взаємостосунками батьків та дітей -чоловік і жінка живуть з різними дітьми; чоловік або жінка (чи обидва) мали дітей до вступу в шлюб, зведені діти; усиновлені діти; опікунські сімї; • за якістю емоційно-психологічних взаємостосунків у сімї: гармонійні; конфліктні; емоційно неврівноважені; дезорганізовані (панує страх, культ сили); • соціальне неблагополучні (мають негативні взаємостосунки з морально- правовими органами суспільства); • сім "ї зі специфічними проблемами - сім ї з психічними та фізичними захворюваннями; сімї правопорушників; сімї алкоголіків, наркоманів; сімї з захворюваннями на СНІД; сімї зі схильністю до суїциду; сімї інвалідів. 5. Залежно від виконання виховної функції: • благополучні; • неблагополучні (в тому числі, зовні благополучні); • сімї групи ризику. Таких типологій можна назвати значно більше. Крім того, у межах кожного типу можна ще визначити окремі види сімей. Наприклад, види неблагополучних (зовні благополучні, неповні). Свої типи мають також міські, сільські сімї. Але в основному сімї змішані, в яких поєднано кілька типів і видів. Наприклад, міські сімї можуть мати різний рівень матеріальної забезпеченості, різний характер взаємостосунків, різну структуру. Або неповна сімя може бути матеріально забезпеченою або бідною, з хорошими взаємостосунками у сімї або поганими тощо. З точки зору соціальної роботи найбільшої уваги з боку соціальних служб потребують сімї, яким потрібна соціально-психологічна, соціально- педагогічна допомога. До таких відносяться типи сімей, залежно від виконання ними виховної функції. Це так звані неблагополучні сімї. До неблагополучних відносяться сімї, які повністю або частково втратили свої виховні можливості через ті чи інші причини. В результаті цього в таких сімях обєктивно чи субєктивно складаються несприятливі умови для виховання дитини. Ці сімї характеризуються певними негативними проявами: • батьки зловживають спиртними напоями, наркомани, ведуть аморальний спосіб життя, вступають у конфлікт з морально-правовими нормами суспільства (тобто припускають різні види правопорушень); • з низьким морально-культурним рівнем батьків; •неповні сімї; • зі стійкими конфліктами у взаємостосунках між батьками; • зовні благополучні сімї, які допускають серйозні помилки, прорахунки у системі сімейного виховання внаслідок низької педагогічної культури та неосвіченості. Причому, такі помилки і прорахунки в системі сімейного виховання носять не ситуативний, а стійкий характер. Тобто в таких сімях постійно порушуються певні педагогічні вимоги. До зовні благополучних можна віднести сімї, у яких: • спілкування батьків з дітьми носить формальний характер; • відсутня єдність вимог до дитини; • безконтрольність з боку батьків за успішністю та поведінкою дитини або контроль носить однобічний характер; • надмірна батьківська любов; • надмірна суворість у вихованні, застосування фізичних покарань; • має місце насильство стосовно до жінки, дитини; • не враховуються у процесі сімейного виховання вікові та індивідуально-психологічні особливості особистості дитини. Останнім часом стали звертати на себе увагу сімї так званих "нових українців", які основну увагу зосереджують на власному бізнесі, а сімейне виховання у них зводиться до купівлі дітям дорогих іграшок, одягу, видачі значних сум грошей. Їм не вистачає часу для збільшення духовного, морального впливу на дитину. Сімейне неблагополуччя негативно позначається на формуванні особистості дитини. Дитяче виховання в умовах негативного емоційно- психологічного сімейного мікроклімату визначається ранньою втратою потреби у спілкуванні з батьками, егоїзмом, замкненістю, конфліктністю, впертістю, неадекватною самооцінкою (завищеною чи заниженою), озлобленістю, невпевненістю у своїх силах, недисциплінованістю, втечами з дому, бродяжництвом та ін. Все це свідчить, що діти з неблагополучних сімей мають більше причин для поповнення рядів важковиховуваних, правопорушників, наркозалежних. Що ми розуміємо під сімейним благополуччям? Які сімї ми відносимо до благополучних? Говорячи про сімейне благополуччя, В. О. Сухомлинський зазначав, що в такій сімї батько і мати живуть у злагоді, між ними панують тонкі вдносини у почуттях, взаємна повага, розуміння найтонших відтінків настрою один одного. При таких взаємостосунках між батьками у дитини утверджується віра в людську красу, душевний спокій, рівновагу. І цю дитячу віру слід берегти. Благополучна сімя міцна своїми внутрішніми звязками, високим рівнем координації. У такій сімї існують взаєморозуміння, взаємна повага, між усіма її членами, позитивна моральна атмосфера, спільність поглядів на більшість сфер духовного життя, врахування у сімейному житті інтересів кожного, душевних переживань, психологічна взаємна підтримка, трудова співдружність, задоволення почуття власної гідності, своєї значущості, взаємна довіра, доброта, чуйність, раціональні способи вирішення всіх сімейних проблем, розуміння завдань сімейного виховання та ін. Та сімя позитивно впливає на формування особистості дитини, яка допомагає дитині відчувати себе рівноправним членом сімейного колективу, де її люблять; вона має у сімї свої права і свої обовязки; до її потреб ставляться з розумінням. Така сімя створює душезний комфорт, рятує від нервових переживань. Саме в таких сімях діти найбільше цінують поради і допомогу батьків, наслідують їх особистий приклад. У нормальній сімейній обстановці дитина виростає доброзичливою, гуманною, здібною до співчуття, спокійною, оптимістичною, добрим товаришем, з почуттям гумору, має тверді етичні правила. Отже, для нормального розвитку дитини потрібна щаслива, повноцінна сімя, де щасливі між собою батьки, батьки і діти. 3. Напрями та зміст соціально-педагогічної роботи з проблемними сімями Одним з основних обєктів соціальної роботи виступають молодіа сімя та сімї, які мають проблеми у сімейному вихованні, сімї, які за особливостями своєї життєдіяльності потребують соціальної підтримки, допомоги, реабілітації. Це неблагополучні, багатодітні, студентські сімї, сімї мігрантів та біженців, сімї з дітьми і батьками-інвалідами, сімї з нестандартною дитиною, бідні й малозабезпечені сімї, сімї одиноких та неповнолітніх матерів та ін. Соціальна робота з молодими сімями полягає у забезпеченні соціальної профілактики сімейного неблагополуччя; здійсненні системи заходів, спрямованих на запобігання аморальній, протиправній поведінці дітей та молоді; наданні соціальної допомоги та послуг з метою реалізації програми роботи з молодою сімєю; наданні допомоги батькам у розвязанні складних питань сімейного виховання; здійсненні соціальних послуг, здійсненні соціальної реабілітації. Соціальна робота з сім єю - це система взаємодії соціальних органів держави і суспільства та сімї, спрямована на поліпшення матеріально- побутових умов життєдіяльності сімї, розширення її можливостей у здійсненні прав і свобод, визначених міжнародними та державними документами, забезпечення повноцінного фізичного, морального й духовного розвитку усіх її членів, залучення до трудового, суспільно-творчого процесу. Мета соціальної роботи з сімєю - це соціальна профілактика, соціальна допомога, соціальний патронаж, соціальна реабілітація, надання їй соціально- психологічної, психолого-педагогічної, соціально-медичної, юридичної, інформативно-консультативної, психотерапевтичної допомоги та підтримки з метою вдосконалення її життєдіяльності. Завдання соціальних служб для молоді у роботі з сімєю -надання конкретної індивідуальної допомоги сімї й молоді, яка збирається укласти шлюб, з метою раціональної організації внутрі-та позасімейного спілкування, планування сімї, житєдіяльності та відпочинку, спілкування сімї з оточуючим середовищем, навчання раціонального розвязання та подолання складних сімейних колізій, виховання дітей, а також профілактична робота з запобігання розлучень та ін. Одним з важливих принципів роботи з сімєю є принцип самозабезпечення сімї, тобто надання Їй соціальної допомоги з метою пошуку і стимуляції її внутрішніх резервів, які допоможуть сімї вирішити власні проблеми. Соціальна робота з сімєю спрямовується на всю сімю в цілому, а також на окремих її членів (дітей, батьків, подружню пару, інших членів родини). У процесі такої роботи вирішується питання раціональної організації внутрісімейного спілкування, нормалізації життєдіяльності і відпочинку сімї та окремих її членів, спілкування з оточуючим середовищем, допомога надається у раціональному розвязанні складних сімейних колізій, конфліктів, знімаються стреси. Соціальна профілактична робота з сімєю полягає у реалізації системи соціально-психологічних, медико-соціальних і правових заходів, спрямованих на усунення умов та причин виникнення проблем, а також системи заходів з профілактики сімейного неблагополуччя, конфліктів, розлучень, стресових станів; у формуванні відповідального батьківства, збереженні репродуктивного здоровя молоді; в організації роботи щодо запобігання помилок, розрахунків у системі сімейного виховання. Соціальна допомога має на меті надання різноманітних соціальних послуг сімї в умовах конкретного суспільства, конкретної ситуації. Ці послуги сприятимуть формуванню у сімї нормальної життєдіяльності. Соціальні послуги можуть мати інформаційний, консультативний характер, метою їх є надання психолого-педагогічної, правової, соціально-медичної, матеріальної підтримки сімям. Завданя полягає у тому, щоб допомогти сімї в цілому і кожному з її членів справитися з повсякденними життєвими труднощами, проблемами. Тобто кожна людина і сімя в цілому мусить продіагностувати проблеми, які зявилися, і самостійно вирішити їх. У разі потреби здійснюється їх корекція. Соціальний працівник виступає посередником між сімєю, державою, громадськими організаціями та законодавчими органами. Соціальні послуги спрямовані на допомогу у створенні й поліпшенні умов життєдіяльності сімї, можливостей її самореалізації, на захист її прав та інтересів. Це, насамперед, розяснення про пільги, що надаються молодим сімям, жінкам, одиноким, неповнолітнім матерям, дітям з неблагополучних сімей і сімей групи ризику, їх батькам, формування їхньої правосвідомості, відповідального ставлення батьків до батьківських обовязків, надання різних видів соціальних послуг дітям і сімям - жертвам екологічних, технологічних, політичних катастроф, які опинилися в екстремальній ситуації, а також молоді, яка збирається взяти шлюб. Молодій сімї, неповнолітнім та молоді має бути гарантованим надання різного роду інформативних консультацій. Соціальної допомоги потребують також сімї, які мають проблеми у вихованнні дитини з будь-яких причин, проблеми у внутрісімейних взаємовідносинах або у стосунках із суспільством, в організації життєдіяльності сімї, а також сімї соціального ризику з несприятливими умовами існування. Такі сімї потребують різних видів допомоги: з питань планування сімї, виховання та догляду за дітьми, адаптації до зміни зовнішніх умов, розробки індивідуальних сімейних стратегій, підготовки молоді до вступу в шлюб, організації вільного часу молодої сімї, налагодження сімейного побуту й господарства, удосконалення взаємостосунків у сімї тощо. Соціальний патронаж - один з напрямів соціальної роботи, спрямований не постійне супроводження сімей, які потребують систематичної підтримки умов, достатніх для забезпечення життєдіяльності соціальне незахищених сімей (малозабезпечених, багатодітних, з дітьми-інвалідами та ін.). Соціальна реабілітація спрямована на надання допомоги молодій сімї з метою подолання сімейних конфліктів, кризових станів, дисгармонії у взаємостосунках, тимчасових або постійних труднощів у життєдіяльності сімї, які зявляються внаслідок тажких захворювань, майнових витрат, конфліктних взаємостосунків, нервово-психічних захворювань, а також допомоги тим, хто опинився у стані безвихідності, безпорадності чи самотності. Крім того, соціальна реабілітація передбачає надання допомоги сімям, члени яких мають стійку алкогольну чи наркотичну залежність, повернулися з місць позбавлення волі тощо. Робота з соціальної реабілітації проводиться як з кожним членом сімї індивідуально, так і з усією сімєю та її родичами. Основна мета такої роботи - виведення членів сімї зі стресового стану, надання соціально- медичної, соціально-правової допомоги, відновлення честі, гідності, права і свободи членів сімї. Так наприклад, Українським державним центром соціальних служб для молоді розроблена і впроваджена програма роботи з молодою сімєю. Завдання цієї програми - практичне розвязання питань стабілізації молодої сімї, підготовка молоді до шлюбу, профілактика сімейної дисгармонії, сімейного неблагополуччя, підготовка молодих батьків до виконання батьківських обовязків і реалізація рекреативних потреб сучасної молодої сімї. Мається на увазі надання конкретної індивідуальної методичної допомоги різним типам молодих сімей і тим людям, хто збирається одружуватись або щойно одружився; тим, хто тривалий час одружені й мають проблеми у взаємостосунках; молодим батькам, які збираються мати дитину або вже мають новонароджену дитину; батькам у вихованні дітей різних вікових груп та ін. Ця програма пропонує систему роботи соціальних служб для молоді з молодою сімєю: 1) підготовку молоді до сімейного життя; 2) роботу з молодими сімями у плані стабілізації сімейних стосунків; 3) допомогу батькам щодо розвязання різноманітних проблем сімейного виховання; 4) соціальну реабілітацію у роботі з сімєю. Розроблена система роботи з молодою сімєю має на меті сприяти удосконаленню соціальної роботи за цими напрямами. Підготовка молоді до сімейного життя передбачає формування навичок здорового способу життя, психолого-педагогічних, юридичних, економічних, медичних знань з питань становлення особистості, формування статево- рольової ідентифікації, розвитку комунікативних навичок, корекції особистих проблем, духовного виховання, створення власного іміджу, оволодіння знаннями медико-соціальних проблем алкоголізму, наркоманії, профілактики захворювань, що передаються статевим шляхом, планування сімї та збереження репродуктивного здоровя молоді, профілактики вагітності, народження здорових дітей, розвитку сімейних традицій тощо. Ця робота проводиться серед учнів шкіл, шкіл-інтернатів, ПТУ, ліцеїв, коледжів, вузів, у робітничих та студентських гуртожитках, а також з молодими парами, які подали заяву до ЗАГСу. До роботи залучаються спеціалісти: соціальні педагоги, психологи, юристи, економісти, наркологи, гінекологи, андрологи, венерологи, сексологи, психотерапевти, спеціалісти з планування сімї тощо. Форми та структури організації роботи: мобільні курси, навчально- консультативні пункти (у тому числі виїзні у сільські місцевості), вечірні жіночі та юнацькі гімназії, клуби для дівчат, кабінети довіри; лекторії, дискусійні клуби, діяльність спеціалізованих служб (служба знайомств, пошта довіри, школа молодого подружжя, телефон довіри) тощо. Для досягнення поставленої мети застосовуються такі форми роботи, як різноманітні комунікативні тренінги, тестування, індивідуально-групові психологічні консультатції, психологічний театр мініатюр, лекції та семінари, проектні методики, щоу-програми, тематичні КВК тощо. З метою створення поширення інноваційних соціальних технологій організовуються експериментальні майданчики. Робота з молодими сімями по стабілізації сімейних стосунків -це, насамперед, діяльність центрів ССМ по удосконаленню взаємостосунків у сімї, профілактиці дисгармонії сімейних відносин, подружніх конфліктів, реалізація програми планування сімї та збереження репродуктивного здоровя членів сімї, формування здорового способу життя сімї, організація її вільного часу, допомога в організації сімейного господарювання та побуту, створення іміджу кожної сімї, ознайомлення з юридично- правовими аспектами шлюбно-сімейних стосунків, надання соціальної допомоги, організація соціального патронажу різних за типами неблагополучних сімей, проведення благодійних акцій та допомога малозабезпеченим, багатодітним сімям тощо. Основні шляхи вирішення проблем у цьому напрямі: створення консультативних пунктів, кабінетів, консультативних служб, у тому числі виїзних для роботи з сільською сімєю, діяльність центрів "Родинний дім" тощо. Але найбільш поширеною і ефективною стала робота клубів молодої сімї, які приваблюють молодих людей своєю демократичністю, доброзичливими взаємостосунками з клієнтами, розвитком ініціативи членів клубу, їх творчого підходу до роботи з різними категоріями сімей. При центрах ССМ України працює понад 250 таких клубів. Однією з ефективних форм роботи з молодими сімями стали культурно- масові розважальні, конкурсні форми роботи. Це не лише найбільш раціональна на даному етапі форма організації дозвілля молодих сімей, а й пропаганда кращих сімейних традицій українського народу, звичаїв, обрядів, пошук сімейних талантів, розвиток пізнавальних інтересів членів сімї, творчої ініціативи, обмін досвідом у сімейному вихованні, зміцнення взаємостосунків у сімї, відродження родинно-побутової культури українського народу тощо. Масово-розважальні заходи, сімейні свята найчастіше провадяться за такими формами: Тиждень планування сімї, День матері, календарні, православні, релігійні свята, обряди. Вони відзначаються як щорічні обласні конкурси молодих сімей, конкурси, вечори студентських сімей, свята молодих сімей, конкурси сімейних ерудитів, на краще сімейне подвіря, виставки дитячих творів, малюнків про сімю, фестиваль сімейних творчих колективів, сімейні спортивні свята, сімейні ігри, фотовиставки, спортивні змагання "Я і моя сімя" та ін. Допомога батькам у розвязанні різноманітних проблем сімейного виховання полягає у наданні їм допомоги у вирішенні складних питань родинної педагогіки: підготовка молодих батьків до народження дитини, соціально-психологічна, психолого-педагогічна допомога батькам у вихованні дітей різних вікових груп з урахуванням індивідуально-психологічних особливостей кожної дитини, підготовка дитини до школи, застосування різних форм і методів сімейного виховання, вирішення складних проблем у взаємостосунках батьків та дітей, вирішення юридичних проблем цих взаємостосунків. Соціальної допомоги потребують також неповнолітні та одинокі матері, благополучні сімї, сімї з дітьми-інвалідами, прийомними, усиновленими дітьми, вихователі дитячих будинків сімейного типу; сімї, в яких виховуються проблемні діти, а також обдаровані; сімї з нестандартними дітьми, де дитина зазнала різного виду насильства (фізичного, психічного, сексуального) та ін. В процесі такої роботи надається також соціальна, психолого- педагогічна допомога вчителям, шкільним психологам, класним керівникам з питань організації їх взаємостосунків з батьками, класним колективом, вивчення особливостей окремих класних колективів та дітей, робота з окремими категоріями сімей та дітьми з таких сімей. Реалізація центрами соціальних служб для молоді цих проблем здійснюється завдяки створенню школи молодої матері, школи батьківської підтримки, телефону довіри, консультативних пунктів при школах, ПТУ, соціальних служб для батьків,соціально-медичних курсів для молодих жінок, клубів молодих батьків та ін. Основні форми роботи: семінари, конференції, "круглі столи", індивідуальні консультації, тренінги, вивчення педагогічних ситуацій, педагогічні бліц-турніри, сімейні посилки, психодрама, трантактний аналіз, кінолекторії тощо. Питання сімейної психотерапії є найбільш складним у реалізації в діяльності соціальних педагогів. Робота у цьому напрямі передбачає соціальну реабілітацію-сімей з дисгармонією у сімейних взаємостосунках, наявністю конфліктних ситуацій, де члени сімї зловживають алкоголем, наркотичними речовинами, мають різні види нервових захворювань, що створює загрозу для стабільності сімї. Існують сімї, які потребують соціально- психологічної допомоги внаслідок тимчасових або затяжних труднощів (серйозні тривалі захворювання членів сімї, майнові втрати, нервово- психічні захворювання, різні акцентуації в характерах подружньої пари та ін.). Подружня психотерапія має в основному індивідуальний характер і зорієнтована лише на одну подружню пару та її проблеми, допомагає досягти гармонії у взаємостосунках та врегулюванні подружніх взаємин даної сімї. Основні структури, що застосовуються, - це консультпункти, кабінети екстреної психологічної допомоги, телефон довіри, тренінгові центри. І саме завдяки їх функціонуванню проводяться тестування, анкетування, психоемоційні тренінги, бесіди-консультації таін. Така робота передбачає допомогти людям знайти душевну рівновагу, почуття безпеки, навчити їх долати стресові ситуації, труднощі, поважати і розуміти себе та близьких людей. Чималу допомогу у цьому плані молодій сімї надається завдяки друку матеріалів у місцевій пресі, рекламуванню роботи, тематичних передач по телебаченню. Отже, діяльність соціальних педагогів щодо надання допомоги молоді та реалізація такого напряму роботи, як соціальна підтримка молодої сімї, спирається на розроблену програму, в якій закладено основний зміст, форми і методи роботи. Звичайно, програма є досить динамічною, постійно удосконалюється, враховуючи інноваційні технології, які виробляються у процесі її реалізцаії. Використана література 1. Соціальна педагогіка. Навчальний посібник, Киїів – 2000 р, 259 с. 2. Батіщева Г. О., Зайцева 3. Г. Робота соціальних служб для молоді з молодою сімєю. Методичні рекомендації. - К.:А.Л.Д.,1996. 3. Буянов М. Й. Ребенок из неблагополучной семьи. Записки детскогопсихиатра.-М.: Просвещение, 1998. 4. Гурко Т. А. Трансформация института современной семьи // Социальньїе исследования. - 1995. - №10. 5. Дементьева Й. Первьіе годьі брака. Проблемьі становлення молодой семьи. - М.: Наука, 1991.5. Зайцева 3. Г. Неблагополучна сімя та її вплив на формування особистості дитини // Соціальна підтримка молодої сімї. - К.:Академпрес, 1994. 6. Соціальна робота з молоддю в Україні (Збірник інформаційно-методичних матеріалів). -К.: Столиця, 1997. 7. Соціальна робота з молодою сімєю. Збірник теоретичних і методичних матеріалів для працівників соціальних служб для молоді. Вип. 2. -К.: А.Л.Д., 1995. 8. Сухомлинський В. О. Батьківська педагогіка. - К.: Твори в 5-ти томах. - Радянська школа, 1978. 9. Сухомлинський В. О. Мікроклімат вашого"дому // Твори. В 5-ти томах. - К.: Радянська школа, 1977.